Підписатися на RSS

Володар у царстві духа/Files/images/news/listopad_2013/shevch_log_3.jpg

У 2014 році Україна святкуватиме 200-річчя від Дня народження видатного поета, художника, громадського діяча Тараса Григоровича Шевченка.

«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко».

Моринці. Одне з тисяч українських сіл. І тут, як і скрізь, кожен рік поповнювався новими кріпацькими душами. У родині Шевченків-Грушівських 9 березня 1814 року подав голос син. Назвав його місцевий батюшка Тарасієм, а кликали просто – Тарас. Появу його на світ Божий поет в Деркач у вірші «Весняний грім» пов’язав з небесним пробудженням природи.

Мабуть, міркувалося авторові, ця пора року наклала відбиток на характер хлопчака:

Вразливе і допитливе, колюче як будяк,

Під бурями над тікачем росло дите-кріпак,

Здіймалось, дивувалося, міцнішало стеблом

І відрізнять навчилося в житті добро і зло.

Восени 1829 р. Т.Шевченко, якому тоді пішов уже шістнадцятий рік, у валці П.Енгельгардта виїхав з Вільшани через Київ до Вільна. Туди його пан - поручик гвардії - був призначений ад'ютантом віленського генерал-губернатора О.Римського-Корсакова. Шлях до литовської столиці лежав через Чернігів і Білорусію. Тому цей епізод часто згадували білоруські поети.

9 лютого 1831 р. до столиці прибув з Вільна гвардії Уланського полку рот­містр Енгельгардт. Із валкою панського майна і дворовими людьми дістався сюди й Тарас. Йому саме виповнилося 17 літ. Наступного року пан погодився віддати хлопця на чотири роки в науку до В.Ширяєва - перемогло бажання мати власно­го художника.

Найщасливішим у житті талановитого кріпака став 1838 рік - рік його омріяної волі. Написаний геніальним К.Брюлловим портрет поета В.Жуковського дав потріб­них 2500 рублів, щоб викупити в бундюч­ного і бездушного Енгельгардта відпускну для Тараса. Це сталося 22 квітня. "С того же дня, - писав Т.Шевченко в автобіогра­фії, - начал он посещать классы А[кадемии] художеств й вскоре сделался одним из любимих учеников-товарищей великого Карла Брюллова". Після смерті автора портрет перейшов у спадщину до художни­кового брата - О.Брюллова. Нині він збері­гається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві.

1840 р. — виходить у світ "Кобзар". Із захопленням вітають українці появу Кобзаря". Літературна критика зустріла цю поетичну книжку стримано.

Тарас Шевченко днями навчається, пише на замовлення портрети або якісь акварелі, бо це є єдиним його засобом до існування.

Вечорами Тарас Григорович відвідує театр, літературно-музичні салони, бали...

«Тарас мій частенько став роз'їжджати по вечорах. Він, як то кажуть, увійшов у моду. Став гарно вдягатися, навіть з претен­зією на франтівство, словом, у нього вселився світський біс", — говорив Сошенко І М.

1841 р. — з'являється друком поема "Гайдамаки".

1842 р. — надруковано «Гамалію".

1843 р. — надруковано "Тризну".

У цьому ж році здійс­нюється заповітна мрія Шевченка: він їде в Україну.

1844 р. — Тарас Григорович видає перший альбом офортів "Живописна Україна".

1845 р. — Шевченко Т.Г. готує нову поетичну збірку "Три літа". У цьому ж році, завершивши навчання в Академії мистецтв, Тарас Григорович повертається в Україну.

У грудні 1845 року написав останній вірш циклу "Три літа" «Заповіт».

Шевченко Т.Г., повернувшись в Україну, працює в Київській археологічній комісії. У складі комісії Тарас Григорович, мандруючи по Україні, змальовує історичні пам’ятки Київщини, Полтавщини, Поділля, Волині… Готує до видання другий альбом офортів «Живописна Україна». Продовжує поетичну творчість і, зокрема, пише такі поеми, як: «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» та інші твори, які мріє видати під назвою «Поезія Тараса Шевченка».

Клопочеться про посаду викладача живопису у Київському університеті.

Входить до складу таємного товариства «Кирила та Мефодія». Уже в лютому 1847 р. жандармерії стає відомо про існування в Київському університеті політичного товариства. Почалися арешти. У квітні 1847 р. заарештовано і Т.Г.Шевченка.

Після тривалих допитів Тараса Григоровича без будь-якого суду було відправлено рядовим в окремий Оренбурзький корпус.

На вироку цар Микола І власноруч дописав: «Під найсуворішій нагляд із забороною писати і малювати».

Роки заслання. Під суворим наглядом щоденна виснажлива солдатська муштра.

1848-1849 рр. - зважаючи на клопотання мореплавця і географа капітана-лейтенанта Бутакова О.І, Шевченка було включено до Аральської описової експедиції художником.

1850 р. –у рядового Шевченка зроблено обшук, його заарештовано и відправлено на службу в Новопетровське укріплення, де він служив аж до 1857. Тут Тарас Григорович зустріне свого земляка Андрія Обременка, відчуватиме повну підтримку коменданта Новопетровського укріплення майора Ускова І.О., потерпатиме від свавілля п’яного офіцер-майора, спілкуватиметься з польськими та російськими революціонерами, які тут теж відбували покарання. Теплі стосунки були у Тараса Григоровича із родинами бідних казахів та киргизів. Повага до цих людей чітко простежується у тих малюнках, які зробив Тарас Григорович з їхнього побуту. Не припиняє Шевченко Т.Г. писати поезії, занотовуючи їх у так званих «Захалявних книжках».

Улітку 1857 р. Шевченкові Тарасові Григоровичу було дано волю і він вирушає до Петербурга.

По дорозі до Петербурга Шевченка заарештовують у Нижньому Новгороді. Аж шість місяців Тарас Григорович перебуває в цьому місті під пильним оком поліції та жандармерії. Він змальовує краєвиди, відвідує місцевий театр, зустрічається з колишніми декабристами, багато читає, пише портрети на замовлення міщан, або було за що існувати.

На початку березня 1858 р. отримує дозвіл на повернення до Петербурга. У Петербурзі Тарас Григорович клопочеться про перевидання своїх поетичних творів, друкує скомпонований ним «Буквар», опановує графіку, отримує звання академіка.

Отримавши дозвіл жандармерії, їде в Україну, де його невдовзі заарештовують. Знову слідство, допити. Завершується все тим, що Шевченкові радять якомога швидше виїхати з України.

Це була остання подорож Тараса Григоровича Шевченка в рідний край.

З невеселим настроєм повернувся Шевченко з України в 1859 році.

Усе життя він писав і малював, протягом 1859-1860 р.р. він особливо активно займався гравюрою.

4 вересня 1860 року на основі представлених робіт на урочистих зборах Академії художників він був удостоєний звання академіка.

Останні Петербурзькі роки принесли Т. Шевченкові визнання і славу, однак не додали здоров’я та душевного спокою.

25 лютого (9 березня за новим стилем) Т.Г.Шевченко виповнилося 47 років. Приносили телеграми з України, приходили привітати друзі. А іменинника мучили страшні болі.

10 березня 1861 року Шевченко відійшов у вічність.

Поетична спадщина Кобзаря – 240 творів, живописна – 1200 робіт.

Справжнього визнання мистецька спадщина Т.Г. Шевченка здобула тільки у 20 роках ХХ століття.

З творчого доробку Т. Шевченка вилучено 257 робіт, які приписувалися йому помилково, а 278 не знайдено й досі.

Багато творів присвячено Т.Г.Шевченкові. Один із них вірш «Пам’ятник».

Пам'ятники.

На постаментах

Злітають високо у небеса!

Задумливий погляд Тараса Шевченка

Лунко пронизує

Простір і час!

Посеред площі,

У вічному натовпі,

Ритм вибиваючи

В пісні і такт,

Він, як тоді, ще

Солдатом на каторзі,

Думою б'ється

Проти неправд!

Він, як тоді,
У пісках Казахстану,
Словом кайдани
Вщент попелить!
Зими і літа

Безперестану

Лезо сокири

Гнівом сталить!

Від постамента

До постамента

Кроки тверді

По планеті Земля.

Дума поета

По континентах,

Наче схід сонця,

Всеосява!

В камені білому,

В камені сірому,

В бронзі, залізі,

Як поклик ідей,

Правда немеркнуча

В слові нетлінному

Житиме вічно

Серед людей.

На постаментах

В бронзі відлитий,

Він, наче пісня,

Йде по Землі.

До кожного дому,

У кожну хатину

Людям несе

Пломінь душі!

Т.Г. Шевченку встановлено 1384 пам’ятника у світі; 1256 - в Україні, 128 – за кордоном у 35 країнах світу.

У травні 1965 року у Вашингтоні було відкрито пам’ятник Великому Кобзареві. На відкритті були присутні чотири президенти США: Г.Труман, Д.Айзенхауер, Дж. Кеннеді, Л.Джонсон. У своїй промові Л.Джонсон сказав: «Шевченко цілком заслуговує на почесті, якими його оточується. Він був більше, як українець – він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше як поетом – він був хоробрим войовником за права і волю людей. Видання його поем були такі вартісні, що кожна родина старалась мати дві книжки – Біблію і Шевченка».

Кiлькiсть переглядiв: 288

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.